Пам’ять про героїв живе вічно. Проходять роки, але люди згадують їх добрим словом, передають славну історію своїм нащадкам. І допоки народ пам’ятає своїх героїв, допоки він і є народом…Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну – служінню багатьом.
Такою людиною був Мельник Дмитро Васильович, житель села Цуцилів, який 6 травня 2025 року на 99 році життя відійшов у вічність.
Народився Мельник Дмитро Васильович 22серпня 1926року у с.Цуцилів у селянській родині. Помітивши здібності до навчання в Цуцилівській початковій школі, батьки віддають малого Дмитрика на навчання до приватної гімназії, а потім продовжив навчання у Переріслянській школі, де улюбленим учителем був Олег Целевич. Дмитро Васильович, маючи повну шкільну освіту, вчителював у Ланчинській, Гаврилівській і Переріслянській школах. У час визвольних змагань 40-50 рр. xx століття брав активну участь у діяльності УПА.Під час виконання завдань був спійманий енкаведистами і засуджений. Відбув десятирічний термін ув’язнення у Воркуті.У 1957році, повертаючись із заслання, на одному із вокзалів зустрів майбутню дружину, яка також відбувала заслання в Омській області.
Повернувшись на рідну землю, почав працювати на електромонтажних роботах, а пізніше на залізничній дорозі.Разом із дружиною Параскою виховали три дочки, 12 онуків та 6 правнуків. Троє онуків стали на захист України в час російсько-української війни, Дмитро та Роман Щербан отримали важкі поранення під час виконання бойових завдань.Незважаючи на життєві випробування, Дмитро Васильович був оптимістом, патріотом своєї держави та вів активний спосіб життя.
У нього були свої власні життєві правила: двічі на тиждень дотримувався строгого посту, багато ходив, спілкувався з молоддю, був активним читачем бібліотеки та постійним гостем Цуцилівської гімназії.
